Отож, прокидаюся я рано-вранці від якогось підозрілого звуку — ніби хтось шкрябає по дереву. Виявляється, це мій кіт Маркус вирішив, що настала саме та година, коли двері потребують трохи його уваги. Ага, 5:30 ранку, і він активно точить кігті об мої новенькі міжкімнатні двері, наче це не двері, а шматок старого килимка.
Я подумав: «Ну, може, ще трохи і перестане». Але ні, Маркус, як справжній скульптор, вирішив завершити цей «мистецький» проект. Він продовжував шкребти, а звук став таким, що хоч втікай з дому. Я зрозумів, що просто так цього не залишити, встав, пішов його зупиняти. Але тільки-но я відкрив двері, Маркус, неначе знав, що пора діяти, стрибнув на дверну ручку!
Тут треба відзначити, що двері були не найміцніші. І що ви думаєте? Він повиснув на тій ручці, двері тріснули, і ручка з гуркотом вирвалася! Маркус шурхнув під диван, а я стою з тією ручкою в руці, наче це я все зіпсував. Дивлюся на двері — в них тепер чудова діра, яку ніякий замок вже не закриє.
Маркус виліз з-під дивана з таким виглядом, ніби він тут ні до чого: «Я? Зламав двері? Ти жартуєш! Я ж просто грався». А я стою і думаю: «Як мені пояснити це майстру?» Ну, тепер замість дверей у нас нова “арка”. Маркус явно знайшов спосіб зробити наше житло “просторішим”!
